ХІРОСІМА. ШЛЯХ ВІДРОДЖЕННЯ ПІСЛЯ ЯДЕРНОЇ БОМБИ

6 серпня Хіросіма відзначає 77-му річницю першого в світі атомного бомбардування. Сьогодні ця трагічна дата вимагає додаткової уваги та глибокого співчуття. Адже після 24 лютого не тільки Україна, а й увесь цивілізований світ збентежений новою ядерною загрозою, особливо, коли російський президент володими путін підняв питання про можливість ядерного удару, коли здійснено захоплення деяких АЕС, їх свідомі обстріли та мінування. Різні часи, але контекст той самий. Ми не маємо достатньо прикладів відновлення територій, знищених ядерною зброєю, але можемо підтримати ініціативу Hiroshima Organization for Global Peace (HOPe), дослідницька група якої створила видання «Коротка історія реконструкції Хіросіми». Публікуємо найважливіші тези та залишаємо лінк на оригінал книги у першому коментарі.

ВІДНОВИТИ ВАЖКО, АЛЕ МОЖЛИВО

У листопаді 1945 року Національний уряд Японії започаткував свої проекти відновлення, заснувавши Агентство з відновлення збитків від війни. 30 грудня того ж року Кабінет міністрів прийняв «Основну політику відновлення зруйнованих війною районів», спрямовану на 115 постраждалих міст. До листопада 1946 року відділ містобудування уряду Хіросіми розробив міський план реконструкції Хіросіми, який включав проекти доріг, парків і зелених зон, а також перепланування землі. Кажуть, що поїзди та трамваї були одними з перших відновлених послуг. 8 серпня, всього через два дні після бомбардування, японська національна залізниця Sanyo Line була знову відкрита між Хіросімою та Йокогава (станція поруч зі станцією Хіросіма). Катастрофа сильно пошкодила систему водопостачання. Але водяні насоси відновили роботу через чотири дні після бомбардування. Однак, ремонт водопроводу був важким завданням. На відновлення водопостачання околиць міста пішло дев’ять місяців. Тим часом після війни в багатьох місцях ґрунтові води відкачували вручну. Каналізаційна система в Хіросімі також була серйозно пошкоджена. Ситуація поступово покращилася після аварійного відновлення дренажних насосних станцій та очищення.

Хіросіма мала фінансові труднощі з бюджетом. У той же час різні форми допомоги та підтримки з-за кордону допомогли жителям Хіросіми подолати кризу, що виникла після бомбардування.

МЕМОРІАЛ МИРУ

Спочатку містопланування реконструкції Хіросіми зіткнулося з багатьма проблемами, такими як фінансові труднощі, брак людських ресурсів, нестача матеріалів, громадської землі. У 1949 році було прийнято Закон про будівництво Меморіалу миру в Хіросімі як спеціальний закон на основі статті 95 Конституції Японії (закон, який поширюється на певну місцеву державну установу).

Прийняття цього спеціального закону проклало шлях для спеціальної допомоги з боку національного уряду, передачі національної державної власності та підштовхнуло зусилля з відновлення. Було проведено конкурс на проект Меморіального парку миру. Першу премію отримав дизайн, представлений групою Кензо Танге. В лютому 1951 року почалося будівництво експозиційного залу, який згодом став головною будівлею Меморіального музею миру в Хіросімі. Потім у березні того ж року почалося будівництво Меморіального залу миру, нинішнього Східного будинку Меморіального музею миру. Будівництво зайняло багато часу через обмежений бюджет, і будівлі деякий час залишалися недобудованими. У 1955 році, через чотири роки після початку будівельних робіт, ці будівлі були завершені одна за одною. На той час у самому парку ще було повно будинків, які мешканцям було наказано покинути. До 1959 року всі ці будинки були вивезені з парку, і парк був майже завершений.

Реалізація Плану будівництва Меморіального міста миру час від часу стикалася з критикою та незадоволенням з боку громадян, наприклад, несхваленням політики зміни земель. У районі, визначеному як дороги, парки та зелені зони на березі річки відповідно до «Плану реконструкції міста Хіросіми», ті, хто втратили свої будинки, побудували скупчення незаконого житла та магазинів. Жорстока реальність полягала в тому, що перший крок у відбудові мав розпочатися з примусової ліквідації незаконних будівель (у деяких місцях). Наприклад, у районі Накадзіма, який згодом став Меморіальним парком миру, до атомного бомбардування була густа концентрація будинків, магазинів і місць для відпочинку. Перебуваючи в межах 500 метрів від гіпоцентру, він зазнав значних пошкоджень. Після війни ту велику територію відвели під парк, і мешканці були змушені переселитися в інші місця. Власники землі, які мали право на отримання землі під час переналаштування землі, змогли почати нове життя на своїй новій власності, але ті, хто її не мав, залишалися жити в незаконно побудованому житлі. У міру будівництва парку тих, хто жив у цих незаконних будинках, виселяли один за одним.

РАЙОН МОТО-МАЧІ

З періоду Мейдзі і до атомного бомбардування район Мото-мачі був втіленням військового міста з багатьма військовими об’єктами. Він став епіцентром вибуху. Згідно з планом відновлення збитків від війни, західна сторона колишнього військового майданчика в Мото-мачі мала бути використана здебільшого для парку. Проте, щоб протидіяти нестачі житла, уряд міста та префектури, а також Житлова корпорація побудували в цьому районі аварійне житло.

До 1949 року в Мото-мачі було побудовано загалом 1800 громадських будинків. Проте існувала гостра потреба в житлі, що призвело до шквалу незаконних будівель уздовж берегів річки. Пізніше старе громадське житло було замінено житловими комплексами середньої поверховості. Будівництво житлових комплексів середньої поверховості не призвело до вилучення всіх старих і незаконних будівель із щільно заселених житлових кластерів. Реконструкція цієї території була найбільшим завданням на завершальній стадії проекту відновлення постраждалих від війни Хіросіми.

У березні 1969 року національний уряд призначив район Мото-мачі територією, що підлягає забудові відповідно до Закону про благоустрій житлових районів, і в цьому районі розпочався проект реконструкції. Уздовж берегів річки проводилися примусові виселення з незаконно побудованих будинків у міру розвитку зелених смуг, а також будівництва багатоповерхових житлових комплексів Moto-machi та Chojuen за проектом благоустрою житлової зони. Сьогодні багатоповерхові житлові комплекси в Мото-мачі стали історичними спорудами, які розповідають історію процесу реконструкції Хіросіми.

*На фото Меморіал Миру — скелетоподібні руїни колишнього «Дому сприяння промисловості». Це найближча частково вціліла до епіцентру вибуху споруда. Її збережено у тому ж вигляді після бомбардування як нагадування про катастрофу.

ІНШІ НОВИНИ